Issue INSULA. 2025. № 9. Спеціальний випуск. Матеріали ХІІІ науково-практичної конференції “Історія запорозького козацтва в пам’ятках та музейній практиці”. 2025

Програма конференції

Author:

Annotation: Програма конференції

Keywords: Програма конференції

Резолюція конференції

Author:

Annotation: Резолюція конференції

Keywords: Резолюція конференції

ПІВНІЧНЕ ПРИЧОРНОМОР’Я ЯК ЗОНА ФРОНТИРУ У XVI–XVII СТ. Тези.

Author: Надія Гаврилюк

Annotation: Розглядається Північне Причорномор’я як важлива контактна зона між Запорозькою Січчю та Кримським ханством у XVІ–XVII ст. Мета та завдання: представити теоретичні засади гіпотези розгляду Північного Причорномор’я як фронтирної (контактної) зони. Розглянути існуючі положення «теорії контактних зон» та представити на цій основі теоретичні засади гіпотези розгляду Північного Причорномор’я як фронтирної (контактної) зони. Проаналізована динаміка відносин між козаками, татарами, ногайцями та простежено еволюцію форм співіснування – від гострого протистояння до періодичних союзів.

Keywords: Північне Причорномор’я, Запорозька Січ, Кримське ханство, зона контакту, фронтир, козаки, татари, ногайці.

ЗИМІВНИКИ ВЕЛИКОГО ЛУГУ

Author: Олександр Олійник

Annotation: На основі писемних джерел та картографічного матеріалу здійснено спробу підрахунку кількості та щільності зимівників запорожців, а також їх розташування у Великому Лузі та його околицях. Їх локалізації на сучасній місцевості з метою можливих археологічних досліджень, для уточнення часу виникнення і заснування окремих населених пунктів поблизу Великого Лугу, можливої музеєфікації для збільшення туристичних об’єктів у повоєнні роки.

Keywords: Великий Луг, зимівник, запорожці, козаки, поселення, мапа, локалізація, озеро, протока, річище, гряда, Дніпро.

САМАРСЬКА ПАЛАНКА В ІСТОРІЇ ВОЛЬНОСТЕЙ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО НИЗОВОГО

Author: Сергій Світленко

Annotation: Вивчення минулого Самарської паланки представляє дослідницький інтерес у сенсі осягнення процесу її зародження і формування, територіального розташування, залюднення, адміністративно-територіального управління, соціально-економічного, суспільно-політичного, духовно-релігійного життя, поступу в системі внутрішньоукраїнських і міжнародних відносин. Метою даної статті є визначення місця і значення Самарської паланки в історії Вольностей Війська Запорозького Низового ХVІІ–ХVІІІ ст. Теоретико-методологічною основою розвідки стала сукупність використання регіонального, локального та історико-проблемного підходів, історико-генетичного та історико-системного методів. Головні результати і висновки. Самарська паланка поклала початок паланкового устрою в історії Вольностей Війська Запорозького. У середині – наприкінці ХVІІ – впродовж першої третини ХVІІІ ст. на самарських теренах зародилася паланка як запорозький форпост, яка за часів Підпільненської Запорозької Січі 1734–1775 рр. сформувалася як адміністративно-територіальна одиниця Війська Запорозького зі структурою управління. Центром паланки була спочатку слобода Новоселиця, яка перетворилася на ранньомодерне паланкове містечко/місто Самарчук/Самарчик/Самар. Самарська паланка обіймала лівобережні обшири теренів Війська Запорозького Низового в межиріччі Самари та Кінської. На цих теренах налічувалося одне містечко/місто, не менше 15 великих сіл та кількох тисяч запорозьких хуторів-зимівників із населенням до 15 000 осіб напередодні 1775 р. За своїм походженням це населення належало до українського етнічного масиву. Самарська паланка мала розвинуте багатогалузеве господарство, де почали впроваджуватися ринкові відносини; відігравала важливу роль у транзитній торгівлі. Розвиток Самарської паланки відбувався в системі складних відносин із внутрішніми сусідами – паланками Війська Запорозького, полками Гетьманщини, і зовнішніми чинниками – Кримським ханством, Російською імперією. У 1760 – першій половині 1770 рр. російська влада посилила військову присутність на теренах Самарської паланки. Знищення Підпільненської Запорозької Січі призвело до ліквідації Самарської паланки, як і паланкового устрою взагалі в 1775 р. Самарська паланка є значущим і цікавим явищем самобутнього історичного минулого на теренах Війська Запорозького Низового ХVІІ–ХVІІІ ст.

Keywords: Самарська паланка, Військо Запорозьке Низове, адміністративно-територіальна одиниця, паланковий устрій, територія, населення, багатогалузеве господарство, зовнішні відносини.

ГЕОПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ ТА МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ (1654–1686 рр.)

Author: Тарас Чухліб

ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2604-4816

ВІДТВОРЕННЯ ПАМ’ЯТКИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ІСТОРИЧНОЇ СПАДЩИНИ «ВЕЛИКА КОЗАЦЬКА СІЧ» В МІСТІ КИЄВІ

Author: Віталій Щербак

Annotation: Повідомлення

Keywords: Повідомлення

ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8025-5684

ПИТАННЯ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ В КОНТЕКСТІ СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ХОРТИЦЯ»

Author: Вячеслав Саричев

Annotation: У статті досліджується значення феномену Хортицької Січі в історії Національного заповідника «Хортиця». Заповідник був створений в 1965 р. в умовах тоталітарної держави внаслідок зусиль діячів української культури та просвітництва з метою увічнення пам’яті запорозького козацтва. В цей час існували дві світоглядно протилежні концепції Запорозької Січі – офіційна та україноцентрична. Перша розпочинала січову історію з острова Томаківка і пов’язувала її із загостренням соціальних протиріч в Речі Посполитій. Згідно другої Січ виникла як самобутнє українське явище в процесі саморозвитку козацтва, освоєння південних територій та боротьби з агресією з півдня. Це була Хортицька Січ, або «замок» князя Дмитра Вишневецького на острові Мала Хортиця – перший козацький військовий та адміністративний центр. Україноцентричний підхід з початку не мав перспектив. Лише приблизно з кінця 80-х рр. ХХ ст. проблематика виникнення Січі стала одним з фундаментальних і наскрізних напрямків наукової та просвітницької діяльності установи. Цьому сприяли нові археологічні знахідки на острові Мала Хортиця та переосмислення діяльності очільників раннього козацтва. 13 жовтня 1999 р. у присутності Президента України Л.Д. Кучми на Хортиці був відкритий пам’ятний знак на честь Д. Вишневецького як творця першої Січі. Створення в заповіднику Історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» завершило формування візуального образу установи. Водночас, набутий Хортицею статус «колиски запорозького козацтва» та ключового елементу національної пам’яті потребує подальшого наукового осмислення в ході загальноісторичних та археологічних досліджень.

Keywords: Хортицька Січ, Запорозька Січ, Національний заповідник «Хортиця», запорозьке козацтво.

ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3176-878X

СКІФСЬКА ХОРТИЦЯ В ІСТОРІЇ ЗАПОРІЖЖЯ

Author: Микола Дєдков, Георгій Шаповалов, Ірина Спудка

Annotation: В статті аналізуються досягнення археологів Національного заповідника «Хортиця» у виявленні, дослідженні та інтерпретації скіфських пам’яток на острові Хортиця. Пропонуються нові і актуальні пропозиції оцінки досягнутого.

Keywords: Хортиця, Новий Дніпро, Скіфська Хортиця, Совутина скеля, Яків Новицький, Максим Остапенко, скіфи, поселення, поховання, знахідки.

ПІДПІЛЬНЕНСЬКА СІЧ: РЕКОНСТРУКЦІЯ ПРОСТОРОВОЇ СТРУКТУРИ НА ОСНОВІ НОВОВИЯВЛЕНИХ КОНТУРІВ НОВОСІЧЕНСЬКОГО РЕТРАНШЕМЕНТУ

Author: Євген Молдаванов

Annotation: Актуальність. Зумовлена унікальною можливістю просторової реконструкції Підпільненської Січі, що відкрилася після осушення заплав Великого Лугу у 2023 році. Завдяки виявленим контурам Новосіченського ретраншементу та використанню картографічного аналізу й геоінформаційних технологій з’явилася змога вперше відтворити просторову структуру комплексу. Мета. Визначити просторове розташування Підпільненської Січі та меж комплексу оборонних споруд на основі аналізу супутникового знімка 2024 року (за контрастами рослинності й текстури ґрунтів), а також історичних планів 1745 і 1750 років. Методи. У дослідженні застосовано спеціальні історичні методи, зокрема картографічний, історико-географічний та геоінформаційний (ГІС-аналіз). Результати. Вперше після осушення Каховського водосховища визначено розміри, площу й географічні координати розташування основних елементів Січі. Межі фортифікацій нанесено на сучасну супутникову карту. Висновки. У результаті дослідження здійснено просторову реконструкцію Підпільненської Січі, передмістя Гасан Баша та російського гарнізону – Новосіченського ретраншементу, що дозволило вперше комплексно відтворити оборонну структуру Січі на сучасному ландшафті.

Keywords: Великий Луг, Гасан Баша, геоінформаційні системи (ГІС), локалізація козацьких укріплень, Новосіченський ретраншемент, Підпільненська Січ.

КОЗАЦЬКІ РАДИ НА ЗАПОРОЖЖІ: АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ ТА ЦЕРЕМОНІАЛЬНІ ДІЙСТВА

Author: Михайло Чередниченко

Annotation: Унікальна система управління запорозьких козаків, яка базувалася на демократичних засадах та виборності стала однією із визначальних рис Січі. Таке самоврядування було складовою української протодержавності, що мала ознаки республіки, і відіграла важливу роль у формуванні української національної ідентичності та державотворчих традицій. Метою дослідження є: за писемними джерелами дослідити значення інституту козацької ради в суспільному житті козаків на Запорожжі. Для досягнення поставленої мети передбачено вирішити наступні завдання: - простежити еволюцію даного інституту з кінця XVI до останньої чверті XVIII століття; - виявити загальні правила, за якими рада збиралася та проводилася (час, місце проведення, вимоги до обов’язкової присутності посадових осіб та наявної кількості учасників); - розглянути деякі церемоніальні дійства, пов’язані з діяльністю козацьких рад. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що колективною волею козацької спільноти обумовлювалися усі дії Війська Запорозького Низового. Проявлялась вона в першу чергу в козацьких радах. Значення козацької ради на Запорозькій Січі не було сталою величиною, а пройшло певну еволюцію: так, в часи Чортомлицької Січі, особливо коли Запоріжжя знаходилося під протекцією двох сюзеренів – Москви та Варшави, рада вирішувала усі питання як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Натомість, в часи Нової Січі багато питань, які раніше розв’язувала загальна військова рада почали вирішуватися старшинською сходкою, яка в попередні часи мала дорадчий характер. За часи свого існування Військо Запорозьке Низове виробило певні організаційні норми за якими збиралися та проводилися козацькі ради, наприклад, час та місце проведення, наявність керівної особи тощо. Вищезазначене свідчить про демократичний характер січового устрою.

Keywords: Запорозька Січ, кошовий отаман, церемонія, клейноди, виборність, колективна воля.

ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІ СРІБНІ МОНЕТИ КОЗАЦЬКОГО ЧАСУ У ФОНДОВІЙ КОЛЕКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ХОРТИЦЯ»

Author: Аліна Будникова

Annotation: Вивчення фондових колекцій має надзвичайно важливе значення як для науки, так і для суспільства. Воно дає змогу зберегти й осмислити культурну спадщину, адже кожен предмет у музеї є носієм історичної пам’яті та джерелом знань про минуле. Крім того, вивчення музейних зібрань має й освітню функцію – воно сприяє формуванню національної ідентичності та вихованню поваги до історії та культури. Фондове зібрання заповідника нараховує понад 39000 предметів основного фонду, складовою частиною якого є група зберігання «Дорогоцінні метали». На сьогодні колекція предметів з дорогоцінних металів нараховує 1212 одиниць зберігання та включає в себе предмети, що датуються ІV–V ст. до н.е. – сер. ХХ ст. Серед них особливе місце посідають предмети козацької доби, дослідження яких є важливим, адже ця доба є ключовою в історії формування української нації та державності. В зібранні козацького часу представлені побутові речі, прикраси, предмети релігійного й церковного вжитку, спорядження для зброї; а також нумізматична колекція, що нараховує 748 монет. Мета дослідження полягає у введенні до наукового обігу матеріалів нумізматичного зібрання козацького часу, вивчення його структури, уточнення номіналу та емітенту монет. Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити наступні дослідницькі завдання: систематизувати зібрання; встановити джерела надходження предметів до фондів Національного заповідника «Хортиця»; надати опис предметів колекції. Під час опрацювання нумізматичної колекції було використано методи систематизації та класифікації, хронологічний, описовий та історико-порівняльний. У ході проведеного дослідження встановлено, що до складу колекції входять монети російського, західноєвропейського, турецького та татарського походження. Найбільшу частину колекції становлять російські монети, серед яких переважають дрібні дротові копійки. Дослідженню означеного зібрання була присвячена попередня робота автора. Численну групу складають західноєвропейські монети, що включають польсько-литовські монети, монети прибалтійських володінь Швеції, Бранденбургу та Пруссії; іспанських Нідерландів та Об’єднаних провінцій (Голландська республіка). Основними джерелами надходження до фондів заповідника є приватні особи, матеріали археологічних експедицій, Львівський історичний музей, співробітники заповідника. Перспективою подальших досліджень є вивчення та введення до наукового обігу турецьких та татарських монет, що входять до складу нумізматичної колекції, а також нових надходжень. Нумізматична колекція заповідника може бути використана в науково-експозиційній роботі для висвітлення історії грошового обігу в Україні в ХVІ – ХVІІІ ст.

Keywords: нумізматична колекція, таляр, Польсько-литовська держава, дукат, Бранденбург – Пруссія, Іспанські Нідерланди.

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ХРЕСТОЗНАВСТВА НАТІЛЬНИХ І НАГРУДНИХ КУЛЬТОВИХ ВИРОБІВ НА ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ

Author: Віктор Векленко, Зоя Маріна, Олександра Ромашко

Annotation: Розглядаються питання створення та розвитку українського хрестознавства натільних і нагрудних хрестів ранньомодерної доби й нового часу на Дніпропетровщині. До наукового обігу вводиться бібліографія праць дослідників.

Keywords: ставрографія, хрестознавство, Музей Хреста.

ЗНАХІДКИ ДРІБНОЇ КУЛЬТОВОЇ ПЛАСТИКИ З ТЕРИТОРІЇ ПАВЛОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Author: Віктор Векленко, Олександра Ромашко

Annotation: До наукового обігу вводяться знахідки дрібної культової пластики козацької та посткозацької доби з території Павлоградського району Дніпропетровської області з фондів Громадського історико-етнографічного ставрографічного Музею Хреста.

Keywords: Павлоградський район, натільні хрести, українська традиція, запорозька традиція, предмети особистого благочестя, Громадський історико-етнографічний ставрографічний Музей Хреста.

МАГІЧНА ЧАША XIV СТ. З ФОНДІВ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ХОРТИЦЯ»

Author: Михайло Єльников

Annotation: У статті розглядається культурно-хронологічна приналежність магічної чаші, що виявлена 1966 р. на зруйнованих Каховським водосховищем ділянках городища Великі Кучугури часів Золотої Орди. Бронзовий з інкрустацією сріблом виріб має арабські написи, зображення людей і тварин. Знаки Зодіаку відсутні. Захисні магічні формули, що посилювалися віршами сур Корану, активізувалися за допомогою речовини (води, олії, молока), яку наливали в посуд. Вважалося, що чаші допомагали лікувати певні хвороби та укуси отруйних тварин. Саме за цією особливістю деякі дослідники назвали їх «чашами отрути». Астральні зображення знаків Зодіаку мали інший вплив, ніж фігури людей і тварин. «Поглинання» за допомогою рідини магічних формул і зображень застосовувалося у релігійній практиці ще з часів давнього Єгипту, дохристиянських і доісламських традиціях єврейсько-арамейського населення Близького Сходу. У VII–X ст. цей метод зцілення набуває поширення серед мусульман регіону, що врешті втілилася у виробництві металевих магічних чаш в Сирії та Єгипті з XII ст. Припускають, що їх створювали для паломників, а лікувально-терапевтичні якості могли передаватися через посередника. Наприкінці XIV – на початку XV ст. зображення людей і тварин було заборонено і поновлене лише на початку XVII ст., головним чином в Ірані й Індії. Це дає підстави розглядати ранні магічні чаші як суто арабські. Більшість відомих арабських магічних чаш, в тому числі й «чаш отрути», не виходять за межі XII–XIV ст. Датування цих типів речей в музеях Європи, Єгипту і Канади доводить правоту цих висновків. При близькості аналогій, чашу з городища Великі Кучугури можливо датувати серединою – другою половиною XIV ст., що відповідає часу існування золотоординського міста. Це єдина знахідка, відома нам за археологічною пам’яткою. Публікація чаші з фондів Національного заповідника «Хортиця» доводить, що її місцем виробництва, можливо, є Сирія чи Єгипет.

Keywords: магічна чаша; городище Великі Кучугури; «чаші отрути»; зображення людей і тварин, арабський напис; Близький Схід; Сирія та Єгипет.

ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ КОМПЛЕКС «ЗАПОРОЗЬКА СІЧ» НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ХОРТИЦЯ»У СУЧАСНОМУ СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ

Author: Олена Кравцова

Annotation: У 2025 році Національному заповіднику «Хортиця» виповнилося 60 років. Однією із найважливіших структурних частин заповідника є Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ». Творцями заповідника передбачалося створення Січі ще у 60 рр. ХХ ст., проте ідея була реалізована лише на початку ХХІ ст. Метою дослідження є місця та ролі Історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» Національного заповідника «Хортиця» у сучасному соціокультурному просторі України. Досягнення поставленої мети передбачено вирішенням наступних дослідницьких завдань: - визначити типову приналежність комплексу, характерні риси та особливості; - проаналізувати напрямки діяльності на території комплексу та їхнє соціокультурне значення. Встановлено, що Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» належить до музейних закладів скансенівського типу. Головною із позитивних та окремішніх рис «Запорозької Січі» є місцерозташування, а саме – історичний та природний ландшафт острова Хортиці. Аналіз діяльності історико-культурного комплексу свідчить, що його функціонування спрямоване на виконання важливої соціокультурної місії, а саме: збереження культурної та історичної спадщини, формуванні історичної пам’яті, сприянні національної єдності. В умовах активної фази російсько-української війни комплекс виконує функції науково-просвітницької, культурологічної, державницької платформи і є частиною загальнонаціонального простору.

Keywords: музейний заклад скансенівського типу, дозвіллєва та просвітницька діяльність, травматичний досвід, історична пам’ять.

ORCID: https://orcid.org/0009-0005-8422-1373

ВІДОБРАЖЕННЯ СТАРОДАВНЬОГО КОЗАЦЬКОГО ВОЇНСЬКОГО ЕТОСУ В ПІДПИСІ ДО НАРОДНОЇ КАРТИНИ «КОЗАК МАМАЙ»

Author: Костянтин Рахно

Annotation: Картина «Козак Мамай» як один із національних символів, етновизначальних елементів культури продовжує залишатися в полі зору науковців різних галузей. Метою дослідження було висвітлити деякі аспекти морально-етичної культури козацької спільноти, зафіксовані в традиційному підписі до картини «Козак Мамай», та віднайти паралелі до них у культурі народів, які в давнину мешкали у Північному Причорномор’ї та взяли участь в етногенезі українців і формуванні протокозацтва. Це обумовило залучення порівняльно-історичного методу та спеціалізованих методів аналізу тексту. у традиційному віршованому підписі до народної картини «Козак Мамай» відобразилися архаїчні норми поведінки й цінності запорозького козацтва, що сягали сивої давнини. У системі цих цінностей торгівля, комерційна підприємливість оцінювалися дуже низько й протиставлялися традиційним моральним постулатам воїна. Такі уявлення не мають відповідностей у тюркських народностей, однак повністю збігаються з традиційним етикетом іраномовних етносів, зокрема осетинів, які є нащадками скіфів, сарматів і аланів. Фіксуються вони і в раджпутів Північної Індії, що показує стародавність не лише іконографічної схеми «Козака Мамая», але й змісту супутніх їй писемних текстів, які зафіксували воїнський етос минувшини.

Keywords: «Козак Мамай», народний живопис, воїнський етнос, козаки, українці, іранський субстрат

ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0973-3919

ОСОБЛИВОСТІ ВІДОБРАЖЕННЯ ТЕМИ ДЕРЖАВНОГО ГЕРБА УКРАЇНИ ЕКСПОЗИЦІЙНИМИ ЗАСОБАМИ: З ДОСВІДУ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ХОРТИЦЯ»

Author: Анастасія Василенко, Світлана Копилова, Наталія Чергік

МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАЦТВА: ПЕРШИЙ ЕКСПОЗИЦIЙНИЙ ДОСВІД

Author: Ганна Кібко

Annotation: Стаття має на меті розширити знання про методи побудови виставкових середовищ у музеях на прикладі створення першої експозиції Музею запорозького козацтва. Основне дослідницьке питання: які експозиційні прийоми використовував художник, працюючи над експозицією. Джерелом інформації стали записи інтерв’ю, проведених під час особистих зустрічей автора з А. Гайдамакою та А. Сокульським у травні та листопаді 2018 року в Києві та Запоріжжі.

Keywords: музей, експозиція, музейне середовище, А. Гайдамака, А. Сокульський.

ORCID: https://orcid.org/0009-0002-8624-100X

КОЗАЦЬКИЙ ОБРАЗ В УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Author: Ірина Жакова

Annotation: У статті досліджується функціонування козацького образу в українському політичному дискурсі кінця ХІХ – початку ХХ століття як складової частини процесу українського державотворення. Проаналізовано трансформацію козацького міфу від романтично-історичного наративу до політичного символу, що виконував функції легітимації ідей державності, народного суверенітету та визвольної боротьби. На основі програмних документів, публіцистики, листування та спогадів діячів українського руху простежено особливості використання козацького образу в діяльності культурницьких організацій і політичних партій у Галичині та Наддніпрянській Україні. Показано відмінності у ставленні до козацької традиції в середовищі окремих культурницьких товариств та політичних партій, а також протиріччя між романтизацією козацтва і прагматичними завданнями модерної політики. Зроблено висновок, що козацький міф став важливим мобілізаційним ресурсом українського націєтворення, водночас зазнаючи критичного переосмислення в умовах переходу до масової політики.

Keywords: козацький образ, козацький міф, українське державотворення, політичний дискурс, кінець ХІХ – початок ХХ століть, історична пам’ять

ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1629-2306

ІСТОРІЯ ПРИРОДНИЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ОСТРОВА ХОРТИЦЯ

Author: Ірина Міхіна

Annotation: У статті представлено комплексний ретроспективний аналіз становлення та розвитку природничих досліджень на території острова Хортиця – унікального природно-історичного комплексу, що має статус національного символу України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю систематизації наукового досвіду для розробки сучасних стратегій збереження біорізноманіття в умовах глобальних кліматичних змін та антропогенного тиску. Об’єктом дослідження є процес наукового вивчення природи острова, предметом – наукові звіти та публікації співробітників заповідника за весь період його функціонування. Автор виділяє ключові етапи вивчення острова, починаючи з XIX століття, коли фундаментальні описи ландшафтів Хортиці були зроблені Д. Яворницьким та Я. Новицьким. Хоча їхні праці мали переважно історико-етнографічне спрямування, вони заклали основу сприйняття Хортиці як цілісного природно-культурного феномену. Особливу увагу приділено радянському періоду (1950–1980 рр.), коли розпочалося юридичне закріплення заповідного статусу територій та перехід до систематичних природничих описів. Висвітлено роль К. Корещук та Л. Юхимчук у проведенні перших ґрунтовних геоботанічних досліджень та створенні у 1985 році базового звіту з фізико-географічною характеристикою острова, де вперше було інвентаризовано понад 1000 видів рослин та численні види фауни. Досліджено сучасний етап (від 1990 рр. до сьогодні), який характеризується переходом до системного екологічного моніторингу, впровадженням ГІС-технологій та міжнародною інтеграцією. Детально проаналізовано заходи з реінтродукції аборигенних видів, відновлення історичних ландшафтів та створення електронних баз даних флори і фауни. Важливим науковим здобутком визначено включення Хортиці до Смарагдової мережі Європи та видання колективних монографій «Природа острова Хортиця», які підсумували багаторічну працю науковців. У висновках підкреслено, що еволюція досліджень пройшла шлях від описового підходу до комплексного наукового управління, що дозволило зберегти унікальні екосистеми острова як невід’ємну частину національної ідентичності.

Keywords: острів Хортиця, природничі дослідження, заповідна справа, моніторинг біорізноманіття, екологічна історія, Смарагдова мережа.

ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2792-1120

МАТЕРІАЛИ АРХІВУ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ХОРТИЦЯ»ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ В КОНТЕКСТІ КОЗАЦЬКОЇ ІСТОРІЇ

Author: Олена Пачковська

Annotation: У статті проаналізовано матеріали архіву Національного заповідника «Хортиця» як важливе історичне джерело для вивчення процесів формування національної самосвідомості українців у контексті осмислення козацької минувшини. Розкрито інформаційний потенціал архівних документів, що відображають наукову, освітню та культурно-просвітницьку діяльність заповідника, спрямовану на збереження та інтерпретацію історико-культурної спадщини Запорожжя, а також показано їх значення для дослідження механізмів історичної пам’яті. Визначено основні напрями формування архівних фондів, а також продемонстровано, яким чином ці матеріали дають можливість простежити еволюцію уявлень про козацьку добу як символ національної ідентичності та державотворчих традицій.

Keywords: Національний заповідник «Хортиця», архів, козацтво, національна самосвідомість, історична пам’ять, джерела.

ORCID: https://orcid.org/0009-0001-1954-082X

ФОРМУВАННЯ ОБРАЗУ ХОРТИЦІ – МІСЦЯ ПАМ’ЯТІ КОЗАЦТВА У XVIII–XIX СТОЛІТТЯХ

Author: Олег Власов

Annotation: У статті розглядається історія формування образу Хортиці, як визначного місця пам’яті запорозького козацтва під впливом легенди про Хортицьку Січ, зафіксованої у першій половині ХVIII ст. Семеном Мишецьким і популяризованої у ХІХ ст. Миколою Гоголем. Розвинуто ідею про те, що провідна роль у процесі їєротопії належить відомим творчим особистостям, що відвідували острів. Дослідження зосереджує увагу на великому позитивному значенні хортицької легенди для збереження унікального природно-історичного комплексу острова.

Keywords: острів Хортиця, запорозьке козацтво, традиція, історична пам'ять.

ТИПОЛОГІЯ ПАМ’ЯТОК З ГУТНОГО СКЛА ПЕРІОДУ КОЗАЦТВА ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЕКСПЕДИЦІЇ «ВЕЛИКИЙ ЛУГ-2023». МЕТОДИКА РЕСТАВРАЦІЇ

Author: Поліна Петрашина

Annotation: Статтю присвячено дослідженню та систематизації комплексу пам’яток гутного археологічного скла XVII–XVIII ст. (108 одиниць зберігання), що були отримані в ході експедиції «Великий Луг-2023». Дослідження проводилося на місцях розташування колишніх Запорозьких Січей та прилеглих до них територій (Томаківської, Чортомлицької, Базавалуцької та Нової Січі), що раніше були затоплені водами р. Дніпро та Каховського водосховища. Визначено основні функціонально-типологічні категорії скляних виробів, розглянуто деякі особливості гутного виробництва, характерні пошкодження гутного скла а також основні підходи та методики, що були використані під час реставрації колекції.

Keywords: гутне скло, штоф, пляшка, реставрація скла, консервація, стабілізація, корозія скла, іризоване скло.

ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6325-7936

МІТ ПРО ВЕЛИКУ ВІТЧИЗНЯНУ ВІЙНУ В КОМЕМОРАТИВНИХ ПРАКТИКАХ ЗАПОРІЗЬКОГО РЕГІОНУ (1991–2022 РР.)

Author: Дар’я Поняткова

Annotation: Російська федерація системно використовує маніпулювання історичною пам’яттю як зброю в консцієнтальній війні проти України, спрямованій на нівеляцію української суб’єктності та розмивання національної ідентичності. Основне місце серед інструменталізованих ворогом мітів належить мітам та комеморативним практикам, пов’язаним із «Великою вітчизняною війною». Надалі це явище набуває особливої гостроти в умовах повномасштабного вторгнення рф в Україну та окупації значної частини Запорізької області. Метою статті є аналіз особливостей комеморації ключових дат, пов’язаних із «Великою вітчизняною війною» та її трансформацій для визначення специфіки комеморативного аспекту російсько-українських «Війн пам’ятей» у Запорізькому регіоні протягом 1991–2022 рр. Методологія дослідження ґрунтується на історико-генетичному та ретроспективному методах, що включає аналіз політики пам’яті, діяльності мнемонічних акторів, а також специфіки регіонального меморіального ландшафту та комеморативних ритуалів. Особливу увагу приділено аналізу менш досліджених у загальноукраїнському контексті дат, таких як 22 червня, 22 вересня та 14 жовтня (як день «визволення» Запоріжжя). Результати дослідження засвідчують, що впродовж перших десятиліть незалежності регіональні еліти Запоріжжя, уособлені «Червоними директорами», проводили політику «Великої амнезії» і консервації радянського меморіального спадку та практик комеморації. За президентства В. Ющенка спроби впровадження європейських практик (Друга світова як трагедія, вшанування жертв Голокосту) наштовхувалися на організований опір проросійських сил та пряме втручання рф. Період В. Януковича став апогеєм утвердження російсько-совєцької моделі пам’яті у Запоріжжі завдяки встановленню пам’ятника Й. Сталіну, глорифікації та відтворення шляхом масштабних військово-історичних реконструкцій знакових для регіону подій «Великої вітчизняної», вивішуванням копії прапора перемоги на адміністративних будівлях. Після Революції Гідності та початку російсько-української війни, попри зміну державної політики в бік європейських зразків, у регіоні спостерігається «Незавершена революція» у політиці пам’яті, що виразилося у повільній та часто поверхневій декомунізації меморіалів, присвячених «Великій вітчизняній війні» та продовженні «Війн пам’ятей» з використанням російсько-совєцьких мітів і тоталітарної символіки, локальною комеморацією за підтримки представників регіональних еліт з проросійськими поглядами.

Keywords: комеморація, Запорізький регіон, війни пам’ятей, російсько-українська війна, політика пам’яті.

ORCID: https://orcid.org/0009-0009-2691-3311

ПРОЄКТ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: «ХОРТИЦЯ ВІДНОВЛЮЄ» У ПРАКТИЦІ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ХОРТИЦЯ»

Author: Олександр Сурченко

Annotation: У статті розглядається проєкт «Хортиця відновлює», започаткований Національним заповідником «Хортиця» у 2024 році, як форму культурно орієнтованої психосоціальної реабілітації військовослужбовців. Проаналізовано передумови створення проєкту, його мету, основні напрями реалізації та механізми впливу на психоемоційний стан учасників. Особливу увагу приділено використанню історико-культурної спадщини запорозького козацтва, природного середовища острова Хортиця та екскурсійної діяльності як засобів «м’якої реабілітації». На основі емпіричних спостережень і аналізу наукових джерел обґрунтовано ефективність екскурсійно-рекреаційних практик у процесі психологічної декомпресії, соціальної адаптації та духовного відновлення військовослужбовців.

Keywords: Хортиця, реабілітація військовослужбовців, психосоціальна підтримка, екскурсійна діяльність, історико-культурна спадщина, запорозьке козацтво.

МАТЕРІАЛИ ФОНДОВОЇ КОЛЕКЦІЇ ГРУПИ ЗБЕРІГАННЯ «ПАПІР» ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ХОРТИЦЯ»

Author: Ірина Тітова

Annotation: В роботі досліджено джерельний потенціал тематичного фонду М. Киценка групи зберігання «Папір» Національного заповідника «Хортиця». Об’єктом дослідження виступили матеріали, в яких висвітлено історію створення Національного заповідника «Хортиця». Автором систематизовано відібраний матеріал та проведено його джерелознавчий аналіз. Під час опрацювання колекції було використано ряд загальнонаукових та спеціальних методів, а саме: аналізу, узагальнення, систематизації, а також історико-порівняльний, ретроспективний. В ході дослідження було встановлено, що матеріал фондової колекції групи зберігання «Папір» висвітлює питання сприйняття суспільством ідеї створення на о. Хортиця Державного історико-культурного заповідника, етапи розробки концепції майбутнього музею, планування його розділів.

Keywords: М. Киценко, фондова колекція, Музей запорозького козацтва, історико-культурний комплекс «Запорозька Січ», Національний заповідник «Хортиця».

СТАНОВЛЕННЯ МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ В НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАПОВІДНИКУ «ХОРТИЦЯ»

Author: Олена Палійчук